| Меню сайта |
|
 |
|
Інститут обласної ради в структурі органів місцевого самоврядування
| | 12.02.2020, 10:54 |
Система місцевого самоврядування є важливою складовою територіальної організації влади будь-якої демократичної за своїм розвитком країни. Сама ж система місцевого самоврядування як така, в Україні, де-факто, ще не склалася, оскільки механізм влади ще не працює в самоврядному режимі, остаточно не сформована територіальна організація влади, не створено фінансово-економічного підґрунтя [31, с. 35].
Однак елементи цієї системи присутні та продовжують розвиватися за умов існуючих політичних традицій та історичного досвіду; фінансово-економічної кризи; особливостей політично-правового розвитку держави, нестабільного конституційного та законодавчого регулювання; подолання психологічних стереотипів патерналістського мислення.
В Україні існують три основні ланки адміністративного поділу на територіальному рівні: область, район (сільський), район (міський).
До елементів місцевого самоврядування, що складають його систему відповідно до ст.5 Закону України “Про місцеве самоврядування”, належать:
• Територіальна громада;
• Сільська, селищна, міська рада;
• Сільський, селищний. міський голова;
• Виконавчі органи сільської, селищної, міської рад;
• Районні (в місті) ради, які утворюються у містах із районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради;
• Районні та обласні ради, що представляють інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
• Інституції самоорганізації населення [19].
Первинним елементом системи місцевого самоврядування є територіальна громада – жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Під цим розуміються жителі, об’єднані постійним місцем проживання, та територіальна основа місцевого самоврядуванням – село, селище та місто. Це означає, що до територіальної громади можуть належати не лише громадяни України, а й іноземці та особи без громадянства, що постійно проживають в межах села, селища, міста і користуються, відповідно до ст. 26 Конституції, такими ж правами і свободами, а також виконують такі ж обов’язки, як і громадяни України [26].
У пункті 1 ст. 6 Закону “Про місцеве самоврядування” чітко закріплено принципове положення про статус територіальної громади. Зокрема, вказується, що первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста [19].
Територіальна громада наділена конкретною правосуб’єктністю: правом формування відповідних органів, проведення місцевих референдумів, управління місцевими бюджетами та комунальною власністю тощо.
Право представляти свої інтереси та приймати рішення від її імені територіальна громада наділяє представницькі органи місцевого самоврядування. Представницькі органи є виборними органами і складаються з депутатів. Враховуючи особливості адміністративно-територіального устрою нашої держави, система представницьких органів місцевого самоврядування складається з двох рівнів:
1. Сільські, селищні, міські ради – місцеві ради;
2. Районні та обласні ради.
Наявність цих двох рівнів не дає підстав підпорядковувати органи першого рівня – другому. Відповідно до ст. 10 Конституції України можна зробити висновок, що місцеві ради – єдині представницькі органи територіальних громад. Саме ці ради безпосередньо працюють з людьми та представляють найближчий до громадян рівень управління.
В той же час обласні та районні ради не виступають представницькими органами обласних і районних громад, оскільки Конституція України не визнає наявності таких громад і не розглядає населення області, району як суб’єкт місцевого самоврядування. Обласні та районні ради конституюються (ст.10) як органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, сіл, селищ, міст у межах повноважень, передах їм сільськими, селищними, міськими радами [26]. Тому вони утворюють так званих вторинний (похідний) рівень самоврядування, який умовно можна назвати регіональним [5 ].
Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання (ст.43):
• прийняття за пропозицією територіальних громад рішення щодо проведення консультативного опитування з питань, які стосуються їх спільних інтересів;
• здійснення відповідно до закону повноважень щодо організації проведення всеукраїнських референдумів та виборів органів державної влади і місцевого самоврядування;
• затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання;
• затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання;
• розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді субвенцій, а районі ради – відповідно до Закону розподіл трансфертів вирівнювання між бюджетами міст районного значення, сіл, селищ;
• вирішення питань управління об’єктами спільної власності, що перебувають в управлінні обласних та районних рад;
• прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначеному законом;
• обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади;
• затвердження за пропозицією голови ради структури, чисельності виконавчого апарату ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату [19].
|
| Категория: Государство и право | Добавил: qreter |
| Просмотров: 188 | Загрузок: 7 | Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
| ПОИСК ПО САЙТУ |
|
ВНИМАНИЕ!!!
НАСТОЯТЕЛЬНО рекомендуем Вам воспользоваться функцией "ПОИСК ПО САЙТУ", для отображения и поиска необходимого и интересующего Вас материала |
|
| ПОСЕЩЕНИЯ |
|
|
|
